неділя, 25 жовтня 2015 р.

Краєзнавство. Герой Радянського Союзу Ф. М. Рогульський.

Л. В. Ночка
                                                                                                                              м. Дунаївці
                                        Герой Радянського Союзу – Ф. М. Рогульський.

Рогульський Франц Миколайович (1916-1985) 
Народився в с.Зеленче, Герой Радянського Союзу (звання присвоєно 19 серпня 1944 року). Під час колективізації сім'ю Рогульських, як "кулаків", було вислано з рідного села на Північ. В 1932 році ФранцРогульський зміг повернутися в Україну - працював на заводі м.Дніпропетровськ. В 1939-му призваний в армію. Закінчив Харківське військове авіаучилище. З перших днів війни - льотчик авіації дальньої дії. На його рахунку бойові вильоти на Берлін, Данцінг, Тільзіт, Кенігсберг. У 1944 році він здійснив 647 бойових вильотів (з яких - 95 за завданням Ставки Верховного Головнокомандування). За роки війни пробув у повітрі 3557 годин або 148 діб! Після звільнення у запас працював у цивільній авіації - з 1961 року командир літака ТУ-104 Одеського аеропорту. Помер 22 серпня 1985 року. Похований в Одесі. Ім'я Рогульського носять вулиці в Дунаївцях і Зеленчі.


            Народився Франц Миколайович Рогульський у селі Зеленче в 1916 році. Початкову школу закінчив у 1927 р. Франц був щедрим. Таким пам'ятають його земляки. Чорнявий, жвавий, перший в арифметиці і добрий. З дитинства зазнав болю, сліз, холоду. Сім’ю, як куркулів переслідувала влада і у 1928 році заслала до Сибіру, в Кандалакшу. В 1932 році з братом Йосифом вдалося вирватися на Україну, занесло аж у Дніпропетровськ, вдалось прилаштуватись учнем слюсаря на заводі імені Петровського. Там закінчив радіо технікум, поступив у школу цивільної авіації.
          В армію призвали 1939 року. Поривався до льотної справи, адже за кілька років інструкторської роботи в аероклубах не раз літав, набув практики, вчив інших. При першій нагоді попросився у військове училище. Рапорт був задоволений, Рогульський попав до Харківського військового авіаційного училища. Тут досконало оволодів професією військового льотчика. У липні 1942 року попрощався із друзями і направився в місто Серпухов, що під Москвою. Тут дислокувалася 8-ма гвардійська дивізія 2-го гвардійського корпусу авіації далекої дії. Одержав призначення в авіаполк. Як льотчику зі стажем, доручили ескадрилью. З нетерпінням чекав, коли виділять літака. Нарешті аеродром. Ось він, красень ІЛ-4. На такому нестрашно і до Берліна летіти: могутні двигуни можуть нести 100, 250 і навіть 500-кілограмові бомби.
         Бойове хрещення пройшов під Сталінградом. Звідси й почалося: бої за визволення Києва, Ленінграда, Одеси, Севастополя, інших міст України та Білорусії. 1942-го року - польоти і на ворожу територію. Вилітати на бойові завдання доводилося в основному вночі. І якщо винищувачі шукали зустрічей з німецькими літаками, то бомбардувальники уникали їх. У них було інше завдання. Бомбили Кенігсберг, Данцінг, Інстербург, Тільзіт, Берлін. Палали залізничні вузли, аеродроми, склади. Горіли танки й бронемашини, в повітря злітали ешелони з пальним і боєприпасами. Панічний страх навіювали радянські нічні бомбардувальники на міста Німеччини.
        Якось ескадрилья бомбила ешелони з ворожою технікою на станції Брянськ – 2. На підході до цілі зенітний снаряд влучив у правий двигун. Полум’я вдалося збити. Але в такій ситуації інструкція передбачала вихід літака із зони бомбового удару, і, при можливості, повернення на базу, бо атака на одному двигуні вважалась неможливою. «По своєму характеру, - згадує штурман Микола Паничкін, - Франц Миколайович був сміливим, справжнім асом нічного неба. У нього була відмінна техніка пілотування, він завжди був упевнений в правильності своїх дій». Ці риси і проявились у ситуації над Брянськом. Рогульський рішуче повів свого  ІЛа на скупчення вагонів, скинув смертоносний вантаж і вивів облегшеного бомбардувальника з-під зенітного обстрілу.
         Йшла війна і йшов рахунок бойовим вильотам. Після тридцять п’ятого льотчик був представлений до ордена Червоного Прапора. Але одержав його тільки після сто п’ятого – нагороди не завжди встигали доганяти фронтовиків.
         У жовтні 1943-го року Рогульському було поставлено завдання знищити ешелони ворога в районі Фастова. Стратегічний залізничний вузол пильно охоронявся як із землі, так і з повітря. Успішно виконати завдання заважала низька десятибальна хмарність. Йшов мокрий сніг. Після декількох безуспішних заходів на ціль командир прийняв сміливе рішення – прорватися крізь низькі хмари.
        Ескадрилья з’явилася несподівано і на висоті 250 метрів відкрила бомбові люки. Запалали нафтові цистерни, в повітря полетіла ворожа техніка і боєприпаси.
         За виконання цього завдання командир авіаескадрильї був удостоєний звання  Героя Радянського Союзу.
        На серпень1944 року ескадрилья гвардії капітана Рогульського здійснила 647 вильотів, у тому числі 95 – за завданням Ставки Верховного Головнокомандування. 75 разів вона пересікала державний кордон.
        19 серпня 1944 року, в розпал наступу наших військ у Прибалтиці, Рогульський одержав наказ бомбардувати скупчення противника в Кенігсберзі. Двадцять ІЛ-4 знялися у повітря. Штурман доповів: « Заданої висоти досягли. Взято курс на Смоленськ»… по спалахах ракет, пунктирах трасуючих куль догадався, що пересікли лінію фронту. Після двох годин польоту проминули Тільзіт, Інстербург, до Кенігсберга залишилися лічені кілометри. «Дорогу» знав добре, за період війни в повітрі більше 3500 годин – близько 150 діб. Не раз бував над Кенігсбергом. Намарно стараються гітлерівці замаскуватися в привокзальному сосняку. Радист передав команду: «Бойовий!». Чотири трійки взяли бойовий курс. Руки на кнопках електропусків. Звучить: «Залп!», і п’ятисоткілограмові бомби полетіли вниз…
        На світанку 20 серпня 1944 року ескадрилья благополучно приземлилася на своєму аеродромі. Рогульський підняв руку до кашкета, щоб доповісти про наслідки польоту, але командир полку випередив: «Поздоровляю, Франце Миколайовичу! Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року тобі присвоєно звання Героя Радянського Союзу…»
        1944 року в Прилуках була сформована нова авіа дивізія в складі 327, 328 і 329 авіаполків. Рогульського призначили заступником командира 329 полку, а Паничкін став заступником штурмана полку. Літали в одному екіпажі. Випало разом бомбити аеродроми в Дебрецені, Бухаресті, Познані. Останній виліт зробили 24 квітня 1945 року на Берлін – лігво фашистів. Так прийшла довгождана перемога…
        У жовтні 1946 року Рогульського призначили командиром авіаційного полку. Йому, класному спеціалісту-бомбардувальнику, прийшлось опанувати нову техніку, стати заступником командира дивізії винищувачів по льотній частині і переїхати під Вінницю. А відтак, дорога прослалась аж до Ташкента: полковник Рогульський вступив у командування авіа-дивізією.
        «Франц Миколайович був вольовим, мужнім, навіть дещо суворим. Йому краще думалось і працювалось на самоті. І хоч був людиною освіченою, постійно вчився, багато читав, спілкувався з природою. Ніжний і люблячий чоловік і батько був прив’язаний до сім'ї. Скромний за характером, не любив розповідати про фронтові будні, хоча кожний бойовий виліт і був подвигом», - згадує дружина. Та й був постійно зайнятий, бо працював до останніх днів свого життя. З 1961 року, часу звільнення в запас, був командиром ТУ-104, приписаного до Одеського аеропорту.
        У п’ятдесят п’ять очолив авіадиспетчерську службу аеропорту. Часто виступав перед школярами Одеси, студентами, робітниками, був активним членом клубу Героїв Радянського Союзу «Золота Зірка», на роботі – пропагандистом. 22 серпня 1985 року Франца Миколайовича не стало.
        Шістдесят дев’ять календарів поміняв за своє життя Франц Миколайович. І за кожною перегорнутою сторінкою – випробування життям громадянина, комуніста. На Дунаєвеччині шанують пам'ять свого земляка. Матеріали про нього вміщені на стендах районного і сільського музеїв. Ім’я Рогульського носять вулиці в Дунаївцях і Зеленчі. Глибокий слід у пам’яті багатьох односельчан залишили короткі зустрічі з Героєм, враження від яких передаються від покоління до покоління.


Немає коментарів:

Дописати коментар