з досвіду роботи

Технологія критичного мислення на уроках історії

в умовах оновлення освіти

Анотація.

Стаття присвячена перевагам застосування технології критичного мислення на уроках історії. Розкривається роль учителя в умовах сучасної школи.

Ключові слова: технологія критичного мислення, учень, вчитель, співпраця, пошук, успіх.

У наш час очевидним є те, що знання застарівають дуже швидко. Життя висуває суспільний запит на виховання учня, здатного самостійно мислити, пропонувати ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення, аргументувати свою думку, бути толерантним. Вчитель не повинен «підносити» дітям матеріал, він повинен вчити учнів самостійно шукати істину, робити власні висновки, застосовувати свої знання на практиці, тобто розвивати критичне мислення. Тому як педагог просто закохана у технологію критичного мислення, яка має інтерактивну основу. Переконалася, що уроки з використанням методів критичного мислення більше учням до вподоби. На таких уроках навчання проходить невимушено, цікаво, ефективно.Педагог, який працює творчо, розуміє проблеми своїх учнів, особливості певного учнівського колективу, повинен уміти зорієнтувати їх на критичне осмислення будь-якої проблеми, своєї ролі в її розв’язанні, власної здатності до індивідуальної чи групової роботи.

Необхідно пам’ятати, що критично мислити учень може у будь-якому віці, але навчитися мислити критично не можна протягом року. Необхідне систематичне застосування прийомів і методів, які б навчили учнів мислити критично, розвивати ці вміння.

Критичне мислення – це здатність  чітко виділяти проблему, уміння логічно будувати свої думки, обирати вірне розв’язання завдань, дивуватися і сумніватися, бути відкритим до сприйняття думок інших.Розвиток критичного мислення необхідний не лише для навчання, а й для життя, яке ставить  перед людиною відкриті завдання. Навчити дітей мислити критично - означає навчити ставити  запитання, спрямовувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення в проблемній ситуації.

З прагматичної точки зору критичне мислення розглядається як науковий підхід до розв'язування широкого кола проблем -  від буденних до професійних. Ідея розвитку критичного мислення зародилася у США, сягає своїм корінням у праці відомих американських психологів початку ХХст. У. Джеймсата Дж. Д’юї. Засновник Інституту Критичного мислення Метью Ліпманвизначав критичне мислення як кваліфіковане, відповідальне мислення, що виносить правильні судження, тому що засноване на критеріях, виправляє себе (самовдосконалюється) та враховує контекст.

В Україні інтерес до технології розвитку критичного мислення як освітньої інновації у навчанні учнів і студентів з’явився близько двадцяти років тому.Варто зазначити, що питання методики та організації навчання з метою розвитку критичного мислення учнів  значною мірою розроблено насамперед для історично-правової шкільної освіти вченими і дослідниками О.І.Пометун, Д.Л.Десятовим, К.О.Бахановим,  І.І.Бондарук,  О.В.Тягло  та іншими.

Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення учнів є створення зацікавленості і доброзичливої співпраці на уроці, активне залучення до парної і групової роботи. Вже починаючи з малих років дитину треба привчати формулювати свої думки, оціночні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини  шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до висновку, з яким погоджуються  і інші члени колективу, і вчитель.

Реформування вітчизняної освіти через компетентнісний, особистісно орієнтований та діяльнісний підхід, застосування технології розвитку критичного мислення є одним із шляхів входження України до світового освітнього простору.

 Розвиток критичного мислення є дуже актуальним:

1. Під час інтенсивних соціальних змін, коли  неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин.

2. Пріоритетне завдання сучасної школи є розвиток дитини як неповторної  особистості, розвиток позитивного ставлення до навчання, прагнення до самостійної пізнавальної  діяльності.

3. Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти.

4. Вже неможливо навчати традиційно, у центрі навчально-виховного процесу повинен  перебувати учень.

5. Від творчої активності учня на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати  свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні  шкільної програми.

Розвиток критичного мислення необхідний не лише для навчання, а й для життя, яке ставить  перед людиною відкриті завдання. Навчити дітей мислити критично - означає навчити ставити  запитання, спрямовувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення в проблемній ситуації.

Для досягнення поставленої навчальної мети використовую різноманітні прийоми: читання тексту з позначками, читання в парах, спрямоване читання, щоденник подвійних записів, «мікрофон», метод «очікувань», метод «вільного письма», «мозковий штурм», прийом «ЗХВ» (“Знаю”, “Хочу знати”, ”Вивчу”), робота учнів у малих групах (парах), «фішбоун»,  «рафт»(Р (оль) – А (удиторія) – Ф (орма) – Т (ема), «Діаграма Венна», гронування, кубування, сенкан (синквейн), «Інсерт», або «Робімо позначки», методи «Прес», «Незакінчене речення», «Тільки хвилина», написання есе, проведення дискусії, складання схем, методика «Лінія громадської думки», «Займи позицію», «Дискусійна шкала». Ці види діяльності допоможуть нам з’ясувати, які позиції можуть існувати  в класі щодо вивченого питання, як учні засвоїли дану тему, який матеріал їм найкраще запам’ятався. До того ж, кожен матиме можливість, обґрунтувати свою позицію, порівняти свої думки з поглядами інших, заповнити ті прогалини в знаннях, які, можливо, утворилися підчас уроку.

Методи, стратегії, форми та прийоми інтерактивного навчання дуже різні.Час їх застосування на уроці не регламентується. Покликання вчителя має бути одне – він виступає як організатор і консультант, забезпечує рівноправне, а не авторитарне партнерство у розвитку особистості, створює умови для розумової і дієвої праці, обов’язково створює ситуацію успішності для кожного учня, сприяє прийняттю учнями рішень і плекає розвиток відповідальності за кінцевий результат роботи. Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології я не впроваджувала в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення, оскільки школярі постійно відчувають потребу в пізнанні та самопізнанні. А групова робота для них — це перша можливість виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись. Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення історії та правознавства, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію; логічно побудувати думки,  щоб переконати інших; мислити мобільно і бути відкритим до сприйняття думок інших. принциповим у відстоюванні своєї позиції.

Отже, саме життя вимагає від нас впровадження в практику технології розвитку критичного мислення. Адже діалоговий характер методик сприяє активізації роботи всіх учнів, дає дітям впевненість в свої силах, поштовх до оволодіння новим. Зростає зацікавленість предметом, бажання здобути більш глибокі знання. На таких уроках учні виробляють вміння працювати колективно, а також швидко та якісно опрацьовувати історичні джерела, аналізувати матеріал, чітко висловлювати власну думку, слухати та поважати погляди інших, зображати схематично свої знання. Уроки, де значна увага приділяється розвитку критичного мислення, це – творчі, цікаві уроки, де кожен учень – головний актор, і тільки від його дій залежить подальший хід уроку. Завдяки використанню технології розвитку критичного мислення ми виховуємо «гармонійно розвинену особистість», яка зможе самостійно вирішувати проблеми і шукати та знаходити життєву істину. Адже, «не тільки сама істина дає впевненість, але й пошук її» (Б. Паскаль).

Список використаних джерел та літератури

1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії вшколі. – Запоріжжя, 2000. –  159 c.

2. Вайнштейн М. Критичне мислення як основа демократичного навчання // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 49-52.

3. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Харків, 2011. – 176 с

4. Курилів В.І. Методика викладання історії: Навч. Посібник. – Харків, Торонто, 2008. – 256 с.

5. Лабенко Розвиток критичного мислення в середніх загальноосвітніх закладах // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 68-71.

6. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. – К., 2004. – 192 с.

7. Терно С. О. Критичне мислення – сучасний вимір суспільствознавчої освіти – Запоріжжя, 2009. – 268 с.

8. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д. Наук.ред., передм. О. І. Пометун. – К., 2008. –  220 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://firstedu.com.ua

9. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект. Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007