ІНФОРМАЦІЙНА (ВІЗИТНА) КАРТКА ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

ІНФОРМАЦІЙНА (ВІЗИТНА) КАРТКА

ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Прізвище, ім’я, по-батькові: Ночка Лариса Володимирівна

Адреса досвіду: Дунаєвецька ЗОШ І-ІІІ ст. № 3

Фах, посада: вчитель історії та правознавства

Кваліфікаційна категорія: Вища

Педагогічний стаж: 26 років

Назва досвіду: Застосування технології розвитку

критичного мислення на уроках історії

Класифікація досвіду за темою та змістом: комплексний

Класифікація досвіду за характером діяльності: дослідницький

Суть та зміст досвіду: Застосування методів та прийомів технології розвитку критичного мисленння з метою успішного формування в учнів предметних компетентностей

Анотація досвіду: Технологія розвитку критичного мислення заснована на творчому співробітництві учня і вчителя, на розвитку в учнів аналітичного й творчого підходів до будь-якого матеріалу. На уроках переважають інтарактивні методи навчання, групова форма роботи. Учні засвоюють навички виявлення і заперечення припущень, перевірки фактичної точності й логічної послідовності, розгляду контексту, вивчення альтернатив, формування дослідницьких навичок – спостерігати, описувати, порівнювати, визначати, асоціювати, узагальнювати, прогнозувати, застосовувати.

Результативність:

Участь в обласній виставці педідей «Освіта Хмельниччини на шляхах реформування», 2015 р., посібник з досвіду роботи «Практичні роботи у 5 класі з історії України» (Диплом ІІІ ступеня),  І та ІІ турі ХХІ Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2016» у номінації «Історія»

Учні-призери ІІ етапу педметних олімпіад,  І етапу конкурсу-захисту наково-дослідницьких робіт МАН районного рівня; Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» (Диплом ІІ ступеня обласний тур конкурсу, 2016 ).

Відомості про вивчення досвіду: досвід  вивчено  директором школи Ковальчуком Л.М., розглянуто та схвалено педагогічною радою (протокол №2 від 16.02.2017 року )

Постаті видатних подолян в подіях Української революції 1917-1921років.

Отаман Григор'єв.

Відкритим питанням в історії Української революції 1917-1921 є постать отамана Григор'єва. За однією з версій, справжнє ім'я отамана Григор'єва Никифір Олександрович Серветник.[5 ] Він народився  9 лютого 1884 у  селі Заставля Дунаєвецького району Хмельницької області. За іншими даними –у селі Верблюжка, нині Новгородківського району Кіровоградської області.

В 1909 році закінчив Чугуївське військове училище по 3-му розряду. У списках офіцерів Російської Імператорської Армії 1910 року значиться як прапорщик піхоти 60-го піхотного полку «Григорьев-Серветников Никифор Олександрович». На початку Першої світової війни він був мобілізований до лав російської імператорської армії. Прапорщик (1914), потім штабс-капітан 56-го Житомирського піхотного полку (Бердичів, 1917). Брав участь у боях на Південно-Західному фронті. Активний учасник українізації частин російської імператорської армії (1917) та створення на їхній основі регулярних частин армії Української Народної Республіки. Підполковник армії УНР (1917).[1]

Із приходом до влади генерала Павла Скоропадського, у чині сотника Запорозької дивізії армії Української Держави залишив збройні сили на знак незгоди з політикою Гетьманату. Підтримуючи зв'язки з Симоном Петлюрою та Українським національним союзом, Никифір Григор'єв стає до боротьби з Гетьманатом та австро-німецькими окупантами, направляється до Верблюзької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії та формує там з дрібних повстанських загонів боєздатне повстанське військо.

У листопаді 1918 року, об'єднавши під своїм командуванням численні повстанські загони, стає до лав війська Директорії УНР. Ведучи боротьбу проти білогвардійців, повстанські війська під командуванням отамана Григор'єва (близько 6 тисяч чоловік) у грудні 1918 року зайняли місто Миколаїв та продовжили наступ у напрямі на місто Херсон.[3]

Після відступу Директорії УНР з міста Києва, Никифір Григор'єв 18 лютого 1919 року розпочав переговори з більшовицьким урядом України та наприкінці лютого того ж року очолив 1-у бригаду Задніпровської радянської дивізії Української Червоної Армії, сформовану з повстанських полків Херсонської повстанської дивізії армії Директорії УНР. [1] 7 травня 1919 року в місті Єлисаветграді Херсонської губернії (нині — місто Кропивницький) начдив Григор'єв підняв антибільшовицьке повстання. 8 травня він звернувся з Універсалом «До Українського народу», в якому закликав до боротьби проти російських продовольчих загонів, що діяли на Херсонщині, та комісарів ЧК, а також створення Рад без більшовиків.[4] Улітку 1919 року Повстанські війська отамана Григор'єва об'єднались з загонами Нестора Махна, сам він був обраний командуючим об'єднаної повстанської армії, а Махно — Головою Революційної Військової Ради. Одночасно отаман Григор'єв вів таємні переговори з запеклим ворогом махновців генералом Денікіним щодо спільних дій проти більшовиків. Існують свідчення, що Григор'єв отримав від Денікіна військове звання генерал-майора Білої Армії. Це стало відомо Нестору Махно, який вирішив стратити Григор'єва як зрадника, очолити повстанську армію та продовжити партизанську війну з військами російського генерала Денікіна, які захопили Україну. Відповідно до інших історичних версій, Махно навмисно запустив неправдиві чутки про зв'язок отамана Григор'єва з денікінцями з метою, щоб спровокувати та виправдати вбивство Григор'єва. Від самого початку відносин з Григор'євим Махно обговорював зі своїми соратниками наміри вбивства отамана та приєднання його загонів до  махновців. [2]

25 липня 1919 року Нестор Махно з Григор'євим зустрілися у селі Оситняжка й домовилися через день провести мітинг в селі Сентовому, що за 12 кілометрів. 27 липня1919 року у селі Сентовому за кілька хвилин до мітингу у приміщенні сільської ради Григор'єв був звинувачений ординарцем Махна Олексієм Чубенком у погромах та застрілений Нестором Махном.[ 2]

За неперевіреними даними  Никифір Олександрович Григор'єв був похований на центральному міському кладовищі міста Олександрії Херсонської губернії. На сьогоднішній день могила не збереглася. Існує свідчення, що Григор'єв був похований своєю дружиною у невеликому ліску поблизу міста Олександрії, де на його могилі згодом таємно встановлено хрест. За цією могилою багато років доглядають представники однієї з місцевих організацій. Однак ці відомості ще потребують перевірки.

Список використаних джерел

1.     Бойко О. Д. Григор'єв Никифор Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 198.

2.     Волковинський В. М. Батько Махно. — К.: Товариство «Знання» Украї­ни, 1992. — 48 с.

3.     Гай-Нижник П. Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі // Література та культура Полісся. — Вип. 58: Проблеми філології, історії та культури ХХ століття у сучасних дослідженнях. — Ніжин : Вид-во НДПУ ім. М. Гоголя, 2010. — С. 105—114.

4.     Коваленко С. Григоріїв Никифор Олександрович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.

5.    Савченко В. Авантюристи громадянської війни: Історичне слідство. Харків, 2000, С. 88-89.

з досвіду роботи

Технологія критичного мислення на уроках історії

в умовах оновлення освіти

Анотація.

Стаття присвячена перевагам застосування технології критичного мислення на уроках історії. Розкривається роль учителя в умовах сучасної школи.

Ключові слова: технологія критичного мислення, учень, вчитель, співпраця, пошук, успіх.

У наш час очевидним є те, що знання застарівають дуже швидко. Життя висуває суспільний запит на виховання учня, здатного самостійно мислити, пропонувати ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення, аргументувати свою думку, бути толерантним. Вчитель не повинен «підносити» дітям матеріал, він повинен вчити учнів самостійно шукати істину, робити власні висновки, застосовувати свої знання на практиці, тобто розвивати критичне мислення. Тому як педагог просто закохана у технологію критичного мислення, яка має інтерактивну основу. Переконалася, що уроки з використанням методів критичного мислення більше учням до вподоби. На таких уроках навчання проходить невимушено, цікаво, ефективно.Педагог, який працює творчо, розуміє проблеми своїх учнів, особливості певного учнівського колективу, повинен уміти зорієнтувати їх на критичне осмислення будь-якої проблеми, своєї ролі в її розв’язанні, власної здатності до індивідуальної чи групової роботи.

Необхідно пам’ятати, що критично мислити учень може у будь-якому віці, але навчитися мислити критично не можна протягом року. Необхідне систематичне застосування прийомів і методів, які б навчили учнів мислити критично, розвивати ці вміння.

Критичне мислення – це здатність  чітко виділяти проблему, уміння логічно будувати свої думки, обирати вірне розв’язання завдань, дивуватися і сумніватися, бути відкритим до сприйняття думок інших.Розвиток критичного мислення необхідний не лише для навчання, а й для життя, яке ставить  перед людиною відкриті завдання. Навчити дітей мислити критично - означає навчити ставити  запитання, спрямовувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення в проблемній ситуації.

З прагматичної точки зору критичне мислення розглядається як науковий підхід до розв'язування широкого кола проблем -  від буденних до професійних. Ідея розвитку критичного мислення зародилася у США, сягає своїм корінням у праці відомих американських психологів початку ХХст. У. Джеймсата Дж. Д’юї. Засновник Інституту Критичного мислення Метью Ліпманвизначав критичне мислення як кваліфіковане, відповідальне мислення, що виносить правильні судження, тому що засноване на критеріях, виправляє себе (самовдосконалюється) та враховує контекст.

В Україні інтерес до технології розвитку критичного мислення як освітньої інновації у навчанні учнів і студентів з’явився близько двадцяти років тому.Варто зазначити, що питання методики та організації навчання з метою розвитку критичного мислення учнів  значною мірою розроблено насамперед для історично-правової шкільної освіти вченими і дослідниками О.І.Пометун, Д.Л.Десятовим, К.О.Бахановим,  І.І.Бондарук,  О.В.Тягло  та іншими.

Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення учнів є створення зацікавленості і доброзичливої співпраці на уроці, активне залучення до парної і групової роботи. Вже починаючи з малих років дитину треба привчати формулювати свої думки, оціночні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним тільки тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини  шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до висновку, з яким погоджуються  і інші члени колективу, і вчитель.

Реформування вітчизняної освіти через компетентнісний, особистісно орієнтований та діяльнісний підхід, застосування технології розвитку критичного мислення є одним із шляхів входження України до світового освітнього простору.

 Розвиток критичного мислення є дуже актуальним:

1. Під час інтенсивних соціальних змін, коли  неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин.

2. Пріоритетне завдання сучасної школи є розвиток дитини як неповторної  особистості, розвиток позитивного ставлення до навчання, прагнення до самостійної пізнавальної  діяльності.

3. Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти.

4. Вже неможливо навчати традиційно, у центрі навчально-виховного процесу повинен  перебувати учень.

5. Від творчої активності учня на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати  свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні  шкільної програми.

Розвиток критичного мислення необхідний не лише для навчання, а й для життя, яке ставить  перед людиною відкриті завдання. Навчити дітей мислити критично - означає навчити ставити  запитання, спрямовувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення в проблемній ситуації.

Для досягнення поставленої навчальної мети використовую різноманітні прийоми: читання тексту з позначками, читання в парах, спрямоване читання, щоденник подвійних записів, «мікрофон», метод «очікувань», метод «вільного письма», «мозковий штурм», прийом «ЗХВ» (“Знаю”, “Хочу знати”, ”Вивчу”), робота учнів у малих групах (парах), «фішбоун»,  «рафт»(Р (оль) – А (удиторія) – Ф (орма) – Т (ема), «Діаграма Венна», гронування, кубування, сенкан (синквейн), «Інсерт», або «Робімо позначки», методи «Прес», «Незакінчене речення», «Тільки хвилина», написання есе, проведення дискусії, складання схем, методика «Лінія громадської думки», «Займи позицію», «Дискусійна шкала». Ці види діяльності допоможуть нам з’ясувати, які позиції можуть існувати  в класі щодо вивченого питання, як учні засвоїли дану тему, який матеріал їм найкраще запам’ятався. До того ж, кожен матиме можливість, обґрунтувати свою позицію, порівняти свої думки з поглядами інших, заповнити ті прогалини в знаннях, які, можливо, утворилися підчас уроку.

Методи, стратегії, форми та прийоми інтерактивного навчання дуже різні.Час їх застосування на уроці не регламентується. Покликання вчителя має бути одне – він виступає як організатор і консультант, забезпечує рівноправне, а не авторитарне партнерство у розвитку особистості, створює умови для розумової і дієвої праці, обов’язково створює ситуацію успішності для кожного учня, сприяє прийняттю учнями рішень і плекає розвиток відповідальності за кінцевий результат роботи. Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології я не впроваджувала в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення, оскільки школярі постійно відчувають потребу в пізнанні та самопізнанні. А групова робота для них — це перша можливість виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись. Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення історії та правознавства, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію; логічно побудувати думки,  щоб переконати інших; мислити мобільно і бути відкритим до сприйняття думок інших. принциповим у відстоюванні своєї позиції.

Отже, саме життя вимагає від нас впровадження в практику технології розвитку критичного мислення. Адже діалоговий характер методик сприяє активізації роботи всіх учнів, дає дітям впевненість в свої силах, поштовх до оволодіння новим. Зростає зацікавленість предметом, бажання здобути більш глибокі знання. На таких уроках учні виробляють вміння працювати колективно, а також швидко та якісно опрацьовувати історичні джерела, аналізувати матеріал, чітко висловлювати власну думку, слухати та поважати погляди інших, зображати схематично свої знання. Уроки, де значна увага приділяється розвитку критичного мислення, це – творчі, цікаві уроки, де кожен учень – головний актор, і тільки від його дій залежить подальший хід уроку. Завдяки використанню технології розвитку критичного мислення ми виховуємо «гармонійно розвинену особистість», яка зможе самостійно вирішувати проблеми і шукати та знаходити життєву істину. Адже, «не тільки сама істина дає впевненість, але й пошук її» (Б. Паскаль).

Список використаних джерел та літератури

1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії вшколі. – Запоріжжя, 2000. –  159 c.

2. Вайнштейн М. Критичне мислення як основа демократичного навчання // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 49-52.

3. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Харків, 2011. – 176 с

4. Курилів В.І. Методика викладання історії: Навч. Посібник. – Харків, Торонто, 2008. – 256 с.

5. Лабенко Розвиток критичного мислення в середніх загальноосвітніх закладах // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 68-71.

6. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. – К., 2004. – 192 с.

7. Терно С. О. Критичне мислення – сучасний вимір суспільствознавчої освіти – Запоріжжя, 2009. – 268 с.

8. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д. Наук.ред., передм. О. І. Пометун. – К., 2008. –  220 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://firstedu.com.ua

9. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект. Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007

10 клас Всесвітня історія

 Міжнародні відносини в 1930-х рр. Назрівання Другої світової війни.

1.    Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу.

Напрями зовнішньої політики США. Перемога у Першій світовій війні країн Антанти, на чиїй стороні США брали участь у війні забезпечили зростання міжнародного авторитету Вашингтону в світі. Саме президент В. Вільсон виступив з своїми «14 пунктами» як формою облаштування повоєнного світу, проте опір західноєвропейських держав, яким не був вигідний принцип «відкритих дверей та рівних можливостей» призвели до зовнішньополітичної поразки Вашингтону, зо мало наслідком поразку демократичної партії на президентських виборах. З 1920 р., тобто з приходом до влади республіканців ізоляціоністський курс стає офіційним курсом США на довгі роки. Він означав відмову від військово-політичних союзів з європейськими країнами та активну зовнішньоекономічну експансію до країн Латиснької Америки й Далекого Сходу.

10 клас. Історія України.

Масові репресії

Мордуючи селянство голодомором, комуністичний режим ні на мить не забував і про інтелігенцію, яка очолювала процеси українізації, стимулювала національну самосвідомість українського народу, а відповідно й прагнення реального суверенітету. Цілеспрямована боротьба проти української національної інтелігенції, насамперед тієї частини, яка брала активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917 — 1921 pp. та українізації, видатних діячів науки й культури, розпочалася вже наприкінці 1920-х років. її першими наслідками стали викриття згадуваного вже «національного ухилу» в КП(б)У, розгром міфічних «Українського національного центру», «Польської організації військової», «Блоку українських націоналістичних партій», «Всеукраїнського боротьбистського центру», «Троцькістсько-націоналістичного блоку» та ін. Застосовуючи фізичний і психологічний терор, політична поліція ОДПУ, а згодом Головне управління державної безпеки НКВС — змушувала свої жертви визнавати членство у цих сфабрикованих «таємних антирадянських організаціях» на показових судових процесах.

10 клас. Історія України. Тема: "Причини та наслідки Голодомору 1932-1933 рр."

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ГОЛОДУ 1932-1933 РОКАХ

Вступ.

1. Передумови та причини виникнення голоду в 1932-1933.

2. Наслідки голодомору в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

ВСТУП

Терор голодом був методом політичного упокорення українців. Не випадково голодомор збігся у часі з припиненням українізації населених українцями регіонів за межами УСРР, а також з масовим винищенням національної інтелігенції безпосередньо в УСРР. Органами державної безпеки в Україні було заарештовано за 1932—1933 pp.

10 клас. Історія України. Тема "Закріплення радянської влади в Україні (1929-1938 рр.)"

Тема: Закріплення радянської влади в Україні (1929-1938  pp.)

Індустріалізація.

Перехід до форсованої індустріалізації

До 1926 р. завершилася відбудова народного господарства. Для побудови соціалізму потрібно було виконати такі завдання (так званий ленінський план побудови соціалізму):

1. Індустріалізація.

2. Колективізація.

3. Культурна революція.

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва як основи всіх галузей економіки.

Передумови індустріалізації